обрив
ОБРИВ, у, ч. 1. Дія і стан за знач. обривати1 2 і обриватися12, 4. - Я взявся усунути обрив, не вимикаючи струму (Гончар, III, 1959, 281); Віталій стояв і дивився, як Жорка Мацкевич.. виясняв, де стався обрив електромережі (Мур., Свіже повітря.., 1962, 124).
2. перев. мн. Обірваний шматок чого-небудь (пряжі, мотузки і т. ін.); обривок. Чимало обривів віскозної і капронової нитки накопичується в перемотувальних і текстильних цехах (Роб. газ., 21.VII 1964, 2).
3. Місце, де обірвано що-небудь (нитка, дріт і т. ін.). Телефоніст, тримаючись рукою за провід, проповз назад до села шукати обрив (Трубл., І, 1955, 43).
4. Місце, де круто спадає поверхня землі внаслідок обвалу і т. ін.; круча. Іду я тихою ходою, Дивлюсь - аж он передо мною, Неначе дива виринають, Із хмари тихо виступають Обрив високий, гай, байрак (Шевч., II, 1963, 41); Марусі було невесело. Чужа всім, віддалялася, сідала над обривом скелі і думала (Хотк., II, 1966, 202); Кінець льодовика являв собою стрімкий обрив висотою в 10 метрів з прозоро-голубого льоду (Видатні геогр. відкр.., 1955, 17).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обрив | обриви |
Родовий | обриву | обривів |
Давальний | обривові, обриву | обривам |
Знахідний | обрив | обриви |
Орудний | обривом | обривами |
Місцевий | на/у обриві | на/у обривах |
Кличний | обриве | обриви |
обрити
ОБРИТИ див. обривати2.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обрию | обриємо |
2 особа | обриєш | обриєте |
3 особа | обриє | обриють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | обрив | обрили |
Жіночий рід | обрила | |
Середній рід | обрило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обриймо | |
2 особа | обрий | обрийте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | обривши |