оглушений
ОГЛУШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оглушити. Оглушений і осліплений блискавкою, Іван спинився, закрив очі рукою (Кол., Терен.., 1959, 369); - Коли говорять не дуже голосно, я все можу розуміти і трохи можу розмовляти, - повільно відповів гість і потер рукою оглушене вухо (Собко, Звич. життя, 1957, 273); Іноді і сам падав [Федір] замертво, оглушений шворнем (Гончар, Таврія, 1952, 17); Рифка.. сиділа, оглушена тими словами свого мужа (Фр., V, 1951, 397); * Образно. Він щодня похмеляється в селі або в місті й підібрав собі для кумпанії таких же випивак.. Ходять день у день оглушені самогоном, займатися господарством їм ніколи (Козл., Сонце.., 1957, 24).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | оглушений | оглушена | оглушене | оглушені |
Родовий | оглушеного | оглушеної | оглушеного | оглушених |
Давальний | оглушеному | оглушеній | оглушеному | оглушеним |
Знахідний | оглушений, оглушеного | оглушену | оглушене | оглушені, оглушених |
Орудний | оглушеним | оглушеною | оглушеним | оглушеними |
Місцевий | на/у оглушеному, оглушенім | на/у оглушеній | на/у оглушеному, оглушенім | на/у оглушених |