одружений
ОДРУЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до одружити. Було навіть приємно, що Фрося одружена саме з Циганком. Вони якраз підходять одне до одного (Гур., Наша молодість, 1949, 321); // у знач. прикм. [Лікар:] Та вже ж недарма по статистиці так виходить, що між одруженими людьми менше буває нервових і душевних хвороб (Л. Укр., II, 1951, 49); // одружено, безос. присудк. сл. [Тарас:] Ніколи того не буде, щоб вас з Марисею одружено, - я того зроду не попущу (Гр., II, 1963, 520).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | одружений | одружена | одружене | одружені |
Родовий | одруженого | одруженої | одруженого | одружених |
Давальний | одруженому | одруженій | одруженому | одруженим |
Знахідний | одружений, одруженого | одружену | одружене | одружені, одружених |
Орудний | одруженим | одруженою | одруженим | одруженими |
Місцевий | на/у одруженому, одруженім | на/у одруженій | на/у одруженому, одруженім | на/у одружених |