опіум
ОПІУМ, у, ч. Те саме, що опій. Коли не впиватися, не вприскувати морфію, не курити опіуму, то треба хоч роботою задурити себе (Л. Укр., V, 1956, 325); [Шелест (Відкриває валізку): ] Що це! Інструменти, пляшечки, ліки... Опіум... морфій... стрихнін... Отрута (Коч., II, 1956, 262); [Свашенко:] Скажи їм, що монашки це - опіум для народу! (Мик., І, 1957, 322); * Образно. Дихав радісно й схвильовано, немов би раніше не знав млосного весняного опіуму (Сміл., Зустрічі, 1936, 7).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | опіум | опіуми |
Родовий | опіуму | опіумів |
Давальний | опіумові, опіуму | опіумам |
Знахідний | опіум | опіуми |
Орудний | опіумом | опіумами |
Місцевий | на/у опіумі | на/у опіумах |
Кличний | опіуме | опіуми |