осатанілий
ОСАТАНІЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до осатаніти. Хіба й зараз не лящать йому у вухах прокльони того божевільного ранку, коли вже вкрай осатанілий Дудник різав жили коням, рубав корів, гнався з сокирою за Наталкою (Жур., Нам тоді.., 1968, 90); І хоч які Ті юнкери були осатанілі, А побоялись кинутись в штики, Назад полізли, враз пополотнілі (Бичко, Сійся.., 1959, 389).
2. у знач. прикм. Украй роздратований, розлючений. Гаврило і Тимко насилу відтягли осатанілого батька (Тют., Вир, 1964, 91); * Образно. З одчайдушним ревом увірвалася на дворище осатаніла худоба (Голов., Крапля.., 1945, 94); // Який виражає крайню роздратованість, розлюченість. Листоноша.. напихав собі трави до рота, щоб не стогнати й не проситися, сотник осатанілими очима дивився у вікно (Ю. Янов., І, 1954, 280); // перен. Дикий, розгнузданий, нестримний. Осатанілий бенкет.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | осатанілий | осатаніла | осатаніле | осатанілі |
Родовий | осатанілого | осатанілої | осатанілого | осатанілих |
Давальний | осатанілому | осатанілій | осатанілому | осатанілим |
Знахідний | осатанілий, осатанілого | осатанілу | осатаніле | осатанілі, осатанілих |
Орудний | осатанілим | осатанілою | осатанілим | осатанілими |
Місцевий | на/у осатанілому, осатанілім | на/у осатанілій | на/у осатанілому, осатанілім | на/у осатанілих |
осатаніти
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | осатанію | осатаніємо |
2 особа | осатанієш | осатанієте |
3 особа | осатаніє | осатаніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | осатанів | осатаніли |
Жіночий рід | осатаніла | |
Середній рід | осатаніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | осатаніймо | |
2 особа | осатаній | осатанійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | осатанівши |