остобісілий
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | остобісілий | остобісіла | остобісіле | остобісілі |
Родовий | остобісілого | остобісілої | остобісілого | остобісілих |
Давальний | остобісілому | остобісілій | остобісілому | остобісілим |
Знахідний | остобісілий, остобісілого | остобісілу | остобісіле | остобісілі, остобісілих |
Орудний | остобісілим | остобісілою | остобісілим | остобісілими |
Місцевий | на/у остобісілому, остобісілім | на/у остобісілій | на/у остобісілому, остобісілім | на/у остобісілих |
остобісіти
ОСТОБІСІТИ, ію, ієш, док., фам. До краю обриднути; остогидіти. [Микита:] Якщо тобі обрид, то так і скажи. [Митродора:] Не то що обрид, а остогид, остобісів із своїми вигадками (Сам., II, 1958, 161); Нудив [Антон] світом. Остобісіла і горілка, і земляки (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 110); // безос. - А в філософії я.. покинув знов книжки. Гуляв, гуляв, аж до кінця курса, аж остобісіло! (Н.-Лев., І, 1956, 127).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | остобісію | остобісіємо |
2 особа | остобісієш | остобісієте |
3 особа | остобісіє | остобісіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | остобісів | остобісіли |
Жіночий рід | остобісіла | |
Середній рід | остобісіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | остобісіймо | |
2 особа | остобісій | остобісійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | остобісівши |