п'яниця
П'ЯНИЦЯ, і, ч. і ж. Той, хто п'є багато спиртних напоїв, постійно напивається. Хто п'яницю полюбить, той вік собі згубить (Укр.. присл.., 1955, 111); Батькові і матері слухняний [Наум], старшим себе покірний,.. горілки не впивавсь і п'яниць не терпів (Кв.-Осн., II, 1956, 24); Кричала [Настя], наче її гарячим залізом пекли: «..Я п'яниця вічная... Помилуйте мене, пустіть! Уп'юся я, своє лихо засиплю...» (Вовчок, І, 1955, 268); Недавно вона вийшла заміж за приїжджого техніка.., а він виявився п'яницею, та таким, що п'є без просипу (Гончар, Тронка, 1963, 119); * У порівн. - Що ти мене ведеш, мов п'яницю з шинку? Я сьогодні хочу пограти конем по полю, а ти мене водиш, наче дитину (П. Куліш, Вибр., 1969, 130).
@ Гіркий п'яниця див. гіркий; Прегіркий п'яниця див. прегіркий.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | п'яниця | п'яниці |
Родовий | п'яниці | п'яниць |
Давальний | п'яниці | п'яницям |
Знахідний | п'яницю | п'яниць |
Орудний | п'яницею | п'яницями |
Місцевий | на/у п'яниці | на/у п'яницях |
Кличний | п'янице | п'яниці |