питаючий
ПИТАЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до питати; // у знач. прикм. Він усе їхав та співав.. Об тім самім співалося у його сумуючій, питаючій пісні (Вовчок, І, 1955, 349); Ядзя глянула на нього таким питаючим і холодним поглядом, що лікаря мовби хто обілляв зимною водою (Кобр., Вибр., 1954, 94).