побожність
ПОБОЖНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до побожний 1, 3. Наймичка Килина вияснила собі Надину побожність трохи інакшими мотивами (Крим., Вибр., 1965, 342); Аркадій добре знав, що не побожність змусила Івана хрестити дитину, а формальна необхідність (Вільде, На порозі, 1955, 272); З солодким стисканням серця, з трепетом побожності припадала вона устами не тільки до холодного металу [хреста], але й до м'якої руки о. Василя (Коцюб., І, 1955, 327); Гриша чесно примірявся оком, щоб роздавати [їжу] однаково, щоб вистачило всім. Угорці дивилися на нього майже з побожністю (Гончар, III, 1959, 270).
| ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
|---|---|---|
| Називний | побожність | побожності |
| Родовий | побожності, побожности | побожностей |
| Давальний | побожності | побожностям |
| Знахідний | побожність | побожності |
| Орудний | побожністю | побожностями |
| Місцевий | на/у побожності | на/у побожностях |
| Кличний | побожносте | побожності |