поцвісти
ПОЦВІСТИ, іту, ітеш, док. 1. Цвісти якийсь час. - Не слід їм, вітре, догоджати, Бо що вони за Квіти, треба знати? Ще тиждень поцвітуть, А потім і посхнуть (Гл., Вибр., 1951, 64).
2. Вкритися цвіллю цілком або в багатьох місцях. - Хазяйствечко чисто пропало.. У льоху досі огірки поцвіли, капуста загнилася (Л. Янов., І, 1959, 56); В кутках із стелі звисало павутиння, а один куток аж чорний був од вогкості і знизу навіть поцвів (Головко, II, 1957, 95); * Образно. Життя в Глухові пожвавішало. Зате в самому інституті стало ще нудніше. Почувалося, що все тут протрухло, поцвіло, а як усе це освіжити - не знали (Вас., IV, 1960, 41).