проголосити
ПРОГОЛОСИТИ1, ошу, осиш, док. 1. непергх. Голосити (див. голосити1) якийсь час. - Он учора, як сова та, як сич, цілу ніч простогнала та проголосила (Мирний, III, 1954, 98).
2. перех. і без додатка, перен. Проказати що-небудь тоном, подібним до голосіння (у 1 знач.). - Ох, моя квіточко рожевая! Яка то гірка твоя доля! - зітхнула, проголосила бабуся, цілуючи Орисю в головку (Стар., Облога.., 1961, 21).
ПРОГОЛОСИТИ 2 див. проголошувати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проголошу | проголосимо |
2 особа | проголосиш | проголосите |
3 особа | проголосить | проголосять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | проголосив | проголосили |
Жіночий рід | проголосила | |
Середній рід | проголосило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проголосімо | |
2 особа | проголоси | проголосіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | проголосивши |