паляничка
ПАЛЯНИЧКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до паляниця. Один бог знає, де вона видирала задля Пилипка шматок м'якої палянички або краєчок булки! (Мирний, IV, 1955, 297); [Баба:] Одна паляничка тільки і є, а то немає печеного. (Дістає з-під поли паляницю) (Мик., І, 1957, 282); * У порівн. [Гострохвостий (тихо) :] Яка ж гарна ця міщаночка! Які в неї очки, брівки, як шнурочок, щічки, як палянички (Н.-Лев., II, 1956, 485).
2. Маленький виріб з якого-небудь тіста. Добре розтертий сир змішують з борошном та збитими білками, викладають на посипаний борошном стіл, роблять по 2-3 палянички (плоскі коржики) на порцію, обкачують в борошні і смажать.. до готовності (Укр. страви, 1957, 270).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | паляничка | палянички |
Родовий | палянички | паляничок |
Давальний | паляничці | паляничкам |
Знахідний | паляничку | палянички |
Орудний | паляничкою | паляничками |
Місцевий | на/у паляничці | на/у паляничках |
Кличний | паляничко | палянички |