пил
ПИЛ, у, ч. 1. Дрібні тверді частинки землі, що перебувають у повітрі або вкривають поверхню чого-небудь; порохнява, порох. Сиділи [дітки] серед улиці і вироблювали з пилу то кавуни, то дині, то гарбузи (Мирний, І, 1954, 53); У полі, скільки оком не зглянеш, як дим, курилася спалена суховієм рілля й вкривала чорним пилом їх обличчя і драні сорочки (Панч, В дорозі, 1959, 48); * У порівн. Ви [банкіри], як пил, що вдаль вітри женуть, як атоми, розвіяні й розбиті (Сос., II, 1958, 330); // Дрібна порошкоподібна маса. Борошняний пил висів у повітрі, а стіни, банти і постав були обсипані ним, як снігом (Коцюб., І, 1955, 353); - До пари, яка подається в продувні чани, завжди чомусь потрапляє сажа, постійно є в ній вугляний і всякий інший пил, є навіть залізна іржа (Шовк., Інженери, 1956, 183); Між небом і землею простяглися невидимі струни, і хтось тужливий грав на них сльози свої. Жалібним шумом вторували йому дерева і трусили водяним пилом (Хотк., II, 1966, 266); // перен. Те, що не являє ніякої цінності, не має значення; прах. - Не вбивайтесь дуже за мною, бо се гріх... та пом'яніть мою грішну душу... не жалуйте худоби; усе земля і пил (Кв.-Осн., II, 1956, 86); Для Сковороди царі - це прах, пил.. і цей прах - вихор по чистому полю розвіє (Тич., III, 1957, 105).
@ Аж (тільки) пил пішов [слідом, хмарою і т. ін. ] - те саме, що Аж [пил] курить (див. куріти2). Івась побіг до хати - Тільки пил пішов з землі (Воронько, Три щастя, 1948, 44); Обертати (обернути) на пил що - знищувати якісь матеріальні або духовні надбання. Скільки турбот, сподіванок, скільки глибочезної, мов надра землі, і трудної любові батьківської може потрощити, обернути на пил, змішати з багном один недобрий син! (Вол., Місячне срібло, 1961, 6); Пилом припадати (припасти, покриватися, покритися і т. ін. ): а) не мати вжитку (про предмети); втрачати інтерес до життя, бути пасивним, нікому не цікавим (про людей). Живу... Дивлюсь, як хата валиться; чую, що й сама я пилом припадаю - якось дурнішаю, якось туманію, наче жива у землю входжу... (Вовчок, І, 1955, 278); б) забуватися, бути забутим ким-небудь. Принесла мені весна Те, що пилом вже припало. Знов земля мені тісна, Знов повітря мені мало (Олесь, Вибр., 1958, 372); Покривати (покрити, присипати, присипати і т. ін. ) пилом [забуття] - забувати що-небудь. Німо і глухо поховала [Олімпія] своє чуття на дні серця, залила слізьми і присипала пилом забуття (Фр., VII, 1951, 11); Розвіюватися (розвіятися, розлітатися, розлетітися) пилом (в пил) - переставати існувати; знищуватися. Для чого ж були роки, наповнені солдатчиною..? Щоб пилом розвіятись всім твоїм ілюзіям (Гончар, II, 1959, 439); Все старе розлітається в пил (Сос., І, 1957, 492).
2. розм. Те саме, що пилок 1. Мені б іти через тумани білі І проводжать в поля невтомних бджіл, Радіть, що знов у пасіку артілі Вони несуть з полів пахучий пил (Бойко, Про 17 літ, 1958, 49); Клубочитьсл степ золотим пилом цвітіння (Цюпа, Назустріч.., 1958, 175).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пил | пили |
Родовий | пилу | пилів |
Давальний | пилові, пилу | пилам |
Знахідний | пил | пили |
Орудний | пилом | пилами |
Місцевий | на/у пилу | на/у пилах |
Кличний | пиле | пили |
пила
ПИЛА, и, ж. 1. Те саме, що пилка 1. Знадвору чутно стукіт сокир, свист пили, гукання робочих людей (Л. Укр., III, 1952, 7); Ми упевнено, Вміло тримаєм І кермо, І сокиру, й пилу (Дор., Єдність, 1950, 16); Дзвінко співа електрична пила (Мур., Ідуть.., 1951, 175).
2. техн. Механізм, пристрій, основною робочою частиною якого є інструмент для пиляння. Створено ряд конструкцій нових механізмів - вугільних пил, розрахованих на виймання вугілля без людей у вибої (Рад. Укр., 16.XI 1960, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пила | пили |
Родовий | пили | пил |
Давальний | пилі | пилам |
Знахідний | пилу | пили |
Орудний | пилою | пилами |
Місцевий | на/у пилі | на/у пилах |
Кличний | пило | пили |