повсякчасний
ПОВСЯКЧАСНИЙ, а, е. Який є, буває, має місце, відбувається і т. ін. постійно, завжди. Треба.. дбати про повсякчасне залучення до етнографічної роботи.. нашої студентської молоді (Рильський, II, 1956, 166); Велику роль у зміцненні повсякчасного ділового зв'язку літератур відіграють переклади художніх творів з інших мов на рідну (Вітч., 9, 1968, 152); // Постійний, звичний. Перед очима він ставив живих людей, з живими муками, з своїми невеличкими надіями: тілько хату теплу, працю повсякчасну (Мирний, І, 1954, 347).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | повсякчасний | повсякчасна | повсякчасне | повсякчасні |
Родовий | повсякчасного | повсякчасної | повсякчасного | повсякчасних |
Давальний | повсякчасному | повсякчасній | повсякчасному | повсякчасним |
Знахідний | повсякчасний, повсякчасного | повсякчасну | повсякчасне | повсякчасні, повсякчасних |
Орудний | повсякчасним | повсякчасною | повсякчасним | повсякчасними |
Місцевий | на/у повсякчасному, повсякчаснім | на/у повсякчасній | на/у повсякчасному, повсякчаснім | на/у повсякчасних |