повіт
ПОВІТ, у, ч. У дореволюційній Росії і в СРСР до районування 1929 р. - адміністративно-територіальна одиниця, складова частина губернії. Чорний гай далеко, у іншому повіті, і Кармелю туди нема по що братись (Вовчок, І, 1955, 357); - Кращого бочкаря, як Матвій Вирвикишка.., хоч і п'ять повітів обійди, то й то не знайдеш (Тют., Вир, 1964, 287); // розм. Населення цієї адміністративно-територіальної одиниці. Стояло військо тут зальотне, Волове, кінне і піхотне, І ввесь був зібраний повіт (Котл., І, 1952, 171); Не один повіт знав о. Хведора; його знала навіть уся губернія (Н.-Лев., І, 1956, 116); // розм. Повітове місто. Юхрим таки доскочив свого: ..вискочив у повіт і працює там аж фінінспектором (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 117).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | повіт | повіти |
Родовий | повіту | повітів |
Давальний | повітові, повіту | повітам |
Знахідний | повіт | повіти |
Орудний | повітом | повітами |
Місцевий | на/у повіті | на/у повітах |
Кличний | повіте | повіти |
повітовий
ПОВІТОВИЙ, а, е, іст. 1. Прикм. до повіт. Питання про об'єднання радянських республік було основним на волосних, повітових і губернських з'їздах Рад, які проходили на Україні в жовтні - грудні 1922 року (Ком. Укр., 12, 1962, 42); Після закінчення університету Саватій одержує призначення в Оренбурзький край, а через кілька років повертається до Переяслава повітовим лікарем (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 387); Повітовий актив; // Признач. для обслуговування повіту. У Бобринці була повітова школа на три класи (Думки про театр, 1955, 28); // Який живе в повіті. Поміж повітовим панством наша сім'я лічилася за людей середнього достатку (Мирний, IV, 1955, 334); Вона задумала організувати велику допомогу всієї повітової шляхти й інтелігенції на користь бідних селян (Кобр., Вибр., 1954, 143).
Повітове місто - адміністративний центр повіту. Богуслав був в той час повітовим містом (Н.-Лев., III, 1956, 92); Глухе село Обухівка, Щербанівського району. До залізниці двадцять п'ять верст, до повітового міста - сімдесят (Головко, II, 1957, 133).
2. Провінціальний, далекий від центру. - Як правду казати, ніяк не думав тебе тут застати. В оцій повітовій калюжі.. Я думав, що ти десь у Києві, у високих політиках ходиш (Головко, II, 1957, 472); Народився я 30 серпня 1894 року на околиці невеликого повітового містечка Сосниці на Чернігівщині (Довж., І, 1958, 11); // Властивий провінціалам. Всі ті старання були цілком даремні, бо однаково, роз'їхавшися з празника, попаді будуть судити й пересуджувати кожну дрібницю.. Але тут - усміхи, похвали надміру, і тьма-тьменна повітової гречності (Хотк., II, 1966, 70).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | повітовий | повітова | повітове | повітові |
Родовий | повітового | повітової | повітового | повітових |
Давальний | повітовому | повітовій | повітовому | повітовим |
Знахідний | повітовий, повітового | повітову | повітове | повітові, повітових |
Орудний | повітовим | повітовою | повітовим | повітовими |
Місцевий | на/у повітовому, повітовім | на/у повітовій | на/у повітовому, повітовім | на/у повітових |