погром
ПОГРОМ, у, ч. 1. Розорення, спустошення якої-небудь країни, території і т. ін.; розгром. Археологічні розкопки в Києві свідчать про героїчну боротьбу населення з татарами і про страшний погром у місті (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 577); Я - син Країни Рад.. Стократ милішою вона для серця стала, Грудьми стрічаючи руїну і погром (Рильський, II, 1960, 187).
2. Розгардіяш, безладдя. Заходимо, а там цілий погром: скрині порозкривані, на долівці купа одягу, на лавах кожухи валяються, біля дверей два здоровенні вузлища лежать (Тют., Вир, 1964, 168).
3. Реакційно-шовіністичний виступ, що супроводжується вбивствами і пограбуванням майна. Переказували [люди] одні другим про якихсь непевних, чужих людей, що з'явились недавно в містечку, про чорносотенних панків, які були б раді погромові (Коцюб., II, 1955, 174); - В Проскурові він набув широкої ..слави, як організатор єврейського погрому... (Вишня, І, 1956, 272).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | погром | погроми |
Родовий | погрому | погромів |
Давальний | погромові, погрому | погромам |
Знахідний | погром | погроми |
Орудний | погромом | погромами |
Місцевий | на/у погромі | на/у погромах |
Кличний | погроме | погроми |