подоланий
ПОДОЛАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до подолати. Подоланий у бою; Версти, подолані [М. В. Гоголем] під час подорожі, були ще одним випробуванням волі й терпіння (Полт., Повість.., 1960, 369); Релігійні забобони можуть бути подолані тільки в результаті успішного комуністичного будівництва, широкої пропаганди матеріалістичного світогляду серед мас (Наука.., 4, 1956, 32); Подоланий міцним сном, Клим нічого не бачить і не чує (Грим., Син.., 1950, 25); // у знач. прикм. Він ішов немов побитий, але на цей раз подоланий Береза був незрівнянно щасливішим від того переможця, що здобув колись свою перемогу на виноградниках (Томч., Готель.., 1960, 313); За крилом і сніги, і тумани, і подолана даль - вдалині (Перв., II, 1948, 23); // у знач. ім. подоланий, ного, ч. Людина, яку подолано, переможено. [Антей:] Переможець лиш тоді похвалить, коли подоланий похилить чоло йому до ніг (Л. Укр., III, 1952, 439); // подолано, безос. присудк. сл. Першу загорожу подолано. Широкий прохід залишається позаду (Коз., Гарячі руки, 1960, 206); Коли цей важкий шлях було, нарешті, подолано, Євгешка побачив, що вже розвиднилось (Донч., VI, 1957, 84).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | подоланий | подолана | подолане | подолані |
Родовий | подоланого | подоланої | подоланого | подоланих |
Давальний | подоланому | подоланій | подоланому | подоланим |
Знахідний | подоланий, подоланого | подолану | подолане | подолані, подоланих |
Орудний | подоланим | подоланою | подоланим | подоланими |
Місцевий | на/у подоланому, подоланім | на/у подоланій | на/у подоланому, подоланім | на/у подоланих |