позагрібати
ПОЗАГРІБАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Загребти, зібрати в одне місце, в купу все або багато чого-небудь. Позагрібати листя в саду.
2. перен., розм. Загарбати, привласнити все або багато чого-небудь. - А-а, танцюють і зараз вони [пани] поза границями. Хіба мало золота позагрібали? (Головко, І, 1957, 255).
3. Гребучи, закопати, засипати, загорнути чим-небудь усе або багато чогось; протилежне повигрібати. Ми паркан назад поставили, сліди позагрібали, в своїй кошарі зробили порядок (Фр., IV, 1950, 19).
позагрузати, аємо, аєте, док. 1. Застрягнути, зав'язнути в якій-небудь густій, сипкій масі (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох). Довго йшли [люди], аж поки побачили татарських коней, що позагрузали в болоті (Гр., Без хліба, 1958, 176); Стоять натовпами.. сиві діди та бабусі, навіть такі вже древні, що аж дивно - як вони по такому снігу доплентались сюди, що не позагрузали (Головко, II, 1957, 336); - А що, будемо пити чи ще й похвалятися? Чи поніміли? А чи язики в медові позагрузали? (Загреб., Диво, 1968, 116).
2. розм. Глибоко зануритися, опуститися кудись, ледве видніючись, визирати звідти (про все або багато чого-небудь). * Образно. Полохкий вогник віддзеркалювався в дідових очах, які глибоко позагрузали на жовтому лиці (Гуц., Скупана.., 1965, 3).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позагрібаю | позагрібаємо |
2 особа | позагрібаєш | позагрібаєте |
3 особа | позагрібає | позагрібають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | позагрібав | позагрібали |
Жіночий рід | позагрібала | |
Середній рід | позагрібало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позагрібаймо | |
2 особа | позагрібай | позагрібайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | позагрібавши |