позаздрити
ПОЗАЗДРИТИ, рю, риш. Док. до заздрити. - Круг Параскіци зробилося так просторо, що навіть попадя могла б їй позаздрити (Коцюб., І, 1955, 276); Ох, коли б скоріше, хлопче, мрії ті твої справдились, бо й на їх позаздрить може який-небудь злий божок... (Л. Укр., І, 1951, 312); - От кому найкраще жити - лісовикам, - вдихаючи яблуневий настій, позаздрив Григорій (Стельмах, І, 1962, 72); Я в труді його [поета] бачив не раз. Мабуть, кожен позаздрив би з нас Вмінню плідна, невтомно робити (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 143); Високо в небі плавав орел, і Марія позаздрила на його широкі крила (Кучер, Чорноморці, 1956, 552).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позаздрю | позаздримо |
2 особа | позаздриш | позаздрите |
3 особа | позаздрить | позаздрять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | позаздрив | позаздрили |
Жіночий рід | позаздрила | |
Середній рід | позаздрило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позаздрімо | |
2 особа | позаздри | позаздріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | позаздривши |