позакінчувати
ПОЗАКІНЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Закінчити за кілька прийомів, у різний час (усе або багато чого-небудь; про всіх або багатьох). - А ті [сини], що в армії, теж тут позакінчували десятирічку (Довж., III, 1960, 483); [Яків:] А ти мені теж дивись, редакторе! Пишіть словами красивими, ви ж десятирічки позакінчували (Зар., Антеї, 1961, 51); Позакінчувати розпочаті справи.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позакінчую | позакінчуємо |
2 особа | позакінчуєш | позакінчуєте |
3 особа | позакінчує | позакінчують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | позакінчував | позакінчували |
Жіночий рід | позакінчувала | |
Середній рід | позакінчувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позакінчуймо | |
2 особа | позакінчуй | позакінчуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | позакінчувавши |