покидьки
ПОКИДЬКИ, ів, мн. (одн. покидьок, дька, ч. ). 1. Непридатні для використання, непотрібні залишки чого-небудь, мотлох, старі речі і т. ін. [Палажка:] А покажи лишень! [Тишко:] Та кажу ж вам, що утиль... Покидьок... [Палажка:] А куди ж ти його несеш? (Мам., Тв., 1962, 467); Перед кожною садибою гнили могили смердючих покидьків, де гарчали і гризлися собаки і гули хмари мух (Тулуб, Людолови, І, 1957, 167); * У порівн. - Мабуть, десь під тином доведеться пропасти: усім чужа, нікому не потрібна, як той покидьок (Мирний, III, 1954, 165).
2. перен., зневажл. Морально розкладені люди, декласовані, злочинні елементи суспільства; непотріб, негідь, потолоч. [Сторож:] Чи давно покидьком був [Вишкварка], а тепер ба - шинк свій, ..землю вже купив!.. (Гр., II, 1963, 521); Майже всі штубові - німкені. Хоч вони теж в'язні, але не політичні, а всілякі покидьки (Хижняк, Тамара, 1959, 187); Нашого Галана націоналістичні покидьки бояться і по цей день. Його творчість, його слово палить вогнем їх запроданські душі (Ком. Укр., 8, 1962, 57); // Уживається в значенні лайливого слова. - Сволота! Покидьок! - бушував Геллерфорт. - Ні чорта не взнав (Хижняк, Тамара, 1959, 145).
покидька
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | покидька | покидьки |
Родовий | покидьки | покидьок |
Давальний | покидьці | покидькам |
Знахідний | покидьку | покидьок |
Орудний | покидькою | покидьками |
Місцевий | на/у покидьці | на/у покидьках |
Кличний | покидько | покидьки |
покидьок
ПОКИДЬОК див. покидьки.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | покидьок | покидьки |
Родовий | покидька | покидьків |
Давальний | покидькові, покидьку | покидькам |
Знахідний | покидька | покидьків |
Орудний | покидьком | покидьками |
Місцевий | на/у покидьку | на/у покидьках |
Кличний | покидьку | покидьки |