полинь
ПОЛИНЬ див. полин.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | полинь | полині |
Родовий | полиню | полинів |
Давальний | полиневі, полиню | полиням |
Знахідний | полинь | полині |
Орудний | полинем | полинями |
Місцевий | на/у полині | на/у полинях |
Кличний | полиню | полині |
полинути
ПОЛИНУТИ, ну, неш, док., поет. 1. Легко, плавно полетіти (про птахів, комах і т. ін.). Вони [голубки] знялися з місця й полинули через озеро (Н.-Лев., III, 1956, 291); Кравчина випускає гусей. Тривожно і радісно злетіли сірі гуси вгору і полинули, полинули... (Довж., Зач. Десна, 1957, 605); * Образно. І болящеє, побите Серце стрепенеться.. І полине голубкою Понад чужим полем (Шевч., II, 1963, 64); // Почати переміщатися, пересуватися в просторі (про літаки, ракети і т. ін.) Далеко позаду літака зринає він, той потужний реактивний гуркіт. Літак полинув сам по собі, а гуркотіння живе окремо від нього, живе, мов згадка про його політ (Гончар, Тронка, 1963, 200).
2. Легко, плавно попливти. Зашипів затужавілий пісок під човнами, і два човни, як два селезні, тихо полинули по воді (Н.-Лев., І, 1956, 54); // Почати текти. Я трудом наближаю Той радісний час, Коли води каналом Полинуть до нас (Нагн., Вибр., 1957, 150).
3. Поїхати, піти, побігти куди-небудь. - Добре, добре, моя рибонько! Я тебе візьму з собою: під'їду кіньми під садок пізненько, а ти вийдеш до мене через сад, та й полинемо далеко, далеко! (Н.-Лев., III, 1956, 156) [Василь (іде вулицею, співаючи) :] Ой, накину свитину на спину, Таки до дівчини на всю ніч полину (Кроп., II, 1958, 115); // Вирушити, відправитись куди-небудь. В які незвідані краї Полинуть правнуки мої? (Мур., Осінні сурми, 1964, 5); * Образно. Думка послухала мене і полинула в давній час у допотопний дикий бір (Мак., Вибр., 1954, 143); // Стрімко поїхати, побігти і т. ін. - Баскі гусарські коні, .. як на крилах, полинули по чудовій м'якій дорозі (Н.-Лев., III, 1956, 142); Вона, як стріла, полинула до пенька, на котрому сидів Пилипко (Мирний, IV, 1955, 306); Нарешті автомобіль виплутався з Уч-Каргала і, подвоївши швидкість, полинув новим, тепер тільки наїждженим шляхом (Ле, Міжгір'я, 1953, 155).
4. Почати розповсюджуватися, поширюватися в просторі (про звуки, світло, запахи і т. ін.). В теплому повітрі полинули солодкі пахощі розпареної ріллі, торішнього зіпрілого листя (Речм., Весн. грози, 1961, 82) - Гей стережися! - знову полинув Зіньчин голос (Шиян, Баланда, 1957, 11); Спів полинув над островом, над берегами (Донч., Ю. Васюта, 1950, 217); // Почати поширюватися серед людей (про вісті, чутки і т. ін.) Далеко полинула слава про Жижку і його відважну дружину (Рад. Укр., 5.XII 1953, 3).
5. Почати швидко проходити, протікати (про час події і т. ін.). Десь під крильми журавлиними Літо полинуло зморене (Гірник, Сонце.., 1958, 46); Дні холодні полинуть за днями догорать горобини вогнем.. (Сос., Щастя.., 1962, 197).
$ Полинути думкою (думками, мріями і т. ін. ) - думаючи, уявляти себе де-небудь в іншому місці. Правда нам світитиме крізь хмари, Ми ж далеко думкою полинем (Л. Укр., І, 1951, 351); Вулицею проїхали автомашини, навантажені цеглою, і Михайло мимоволі полинув думками в Каховку (Зар., Світло, 1961, 67); Онук, закинувши руки за потилицю, полинув мріями своїми знову до Індії... (Вол., Самоцвіти, 1952, 22).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полину | полинемо |
2 особа | полинеш | полинете |
3 особа | полине | полинуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | полинув | полинули |
Жіночий рід | полинула | |
Середній рід | полинуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полиньмо | |
2 особа | полинь | полиньте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | полинувши |