ПОМАЛУ, присл. 1. Повільно, не поспішаючи. Юра помалу, обережно брів по воді (Фр., IV, 1950, 426); Поїзд посувався помалу (Собко, Шлях.., 1948, 98).

2. Поступово, не зразу. Капризувала [дитина], плакала, їсти не хотіла, далі помалу вщухла (Вас., II, 1959, 215); Помалу мої болі, викликані листом Мотрі, почали вщухати (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 196).

3. У невеликій кількості; потроху, трохи. - Вінок уже замовлено, і гроші на нього помалу збираються (Коцюб., І, 1955, 166); Жаль їй було не помалу на свого ясного жениха, на Сомка Якима (П. Куліш, Вибр., 1969, 95).

4. Без зайвих вимог, скромно. -Все ми гуртом робимо, та й живемо собі помалу, нікого не зачіпаючи (Мирний, IV, 1955, 331).

Помалу ви (ти і т. ін. )! - вигук, яким застерігають, попереджують кого-небудь. - Помалу ви, потерчата! - скрикнула налякана Маріора, притримуючи стіл рукою (Коцюб., І, 1955, 186); Та помалу ти з тим квачем! Ось на мене ляпнуло! (Л. Укр., III, 1952, 650).

ПОМАЛИЙ, а, е, розм. Те саме, що замалий.