помарити
ПОМАРИТИ, рю, риш, док. Марити якийсь час. Походе [Вова] по своїй самотній кімнаті, помарить, подумає, що йому неодмінно пора вже зійтися з освіченими тутешніми людьми (Вас., І, 1959, 84); Коли, бува, в борінні за життя, Зневірений неправдою людською, Бажаю я й жахаюсь небуття Під тяжкою смертельною нудьгою, - Тоді іду помарить край ставка (Стар., Поет. тв., 1958, 200).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помарю | помаримо |
2 особа | помариш | помарите |
3 особа | помарить | помарять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | помарив | помарили |
Жіночий рід | помарила | |
Середній рід | помарило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помармо | |
2 особа | помар | помарте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | помаривши |