помарнілий
ПОМАРНІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до помарніти. В хаті була Олексова жінка Катерина, молода ще, але з нужди дуже помарніла молодиця (Фр., І, 1955, 223).
2. у знач. прикм. Який схуд, поблід від важких умов праці, життя, хвороби і т. ін. Здорова, червонолиця,.. вона була правдивим силачем супроти худої, помарнілої Фрузі (Фр., І, 1955, 82); З першою метелицею прийшов до неї помарнілий, але веселий Марко (Стельмах, Правда.., 1961, 140); // Який утратив здоровий вигляд, красу, привабливість (про обличчя, тіло). - І на тілі, На княжім білім, помарнілім, Омию кров суху, отру Глибокії, тяжкії рани... (Шевч., II, 1963, 337); - А ти був у простій блузі,.. блідий,.. з утомленим, помарнілим лицем (Фр., IV, 1950, 351); // Який зів'янув, утратив свіжість від нестачі вологи, поживних речовин і т. ін. * Образно. Кругом тебе простяглася Трупом бездиханним Помарнілая пустиня, Кинутая богом (Шевч., II, 1963, 234).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | помарнілий | помарніла | помарніле | помарнілі |
Родовий | помарнілого | помарнілої | помарнілого | помарнілих |
Давальний | помарнілому | помарнілій | помарнілому | помарнілим |
Знахідний | помарнілий, помарнілого | помарнілу | помарніле | помарнілі, помарнілих |
Орудний | помарнілим | помарнілою | помарнілим | помарнілими |
Місцевий | на/у помарнілому, помарнілім | на/у помарнілій | на/у помарнілому, помарнілім | на/у помарнілих |
помарніти
ПОМАРНІТИ, ію, ієш, док. 1. Схуднути, побліднути внаслідок хвороби, недоїдання, важкої праці і т. ін. Він так помарнів і змінився на обличчі, що його трудно було впізнать (Н.-Лев., II, 1956, 200); Не один я ранений бідою, не один від горя помарнів... Швидше б наступ, - горе затопити кров'ю ненависних ворогів! (Гонч., Вибр., 1959, 178); // Утратити здоровий вигляд, красу, привабливість (про обличчя, тіло). Не літа зсушили тіло, а від праці помарніло (Укр.. присл.., 1955, 58); Не цвіте цвіт рясно, пишно в холоді при плоті, помарніло біле личко на чужій роботі (У. Кравч., Вибр., 1958, 122).
2. Стати блідішим, менш яскравим (про фарби, кольори і т. ін.). З того ж часу все для дівчини якось наче помарніло й пов'яло: і місця, і обличчя всі поробилися без цвіту (Вовчок, І, 1955, 359); Сховалась осінь у ліси, з дерев спадає лист жовтавий, і вже зів'яли в лузі трави та помарніла неба синь (Гонч., Вибр., 1959, 25); // Стати тьмяним. Не журися, друже ревний, Що такий став день наш темний, Що на небі сумовитім Зорі й місяць помарніли, Що тумани луки вкрили, Бо се - перед світом! (Граб., І, 1959, 573); Там, на заході, хмарні овали, небокрай помарнів і поблід. Ти нічого мені не сказала, тільки довго дивилась услід (Сос., І, 1957, 208).
3. перен. Зів'янути, втратити свіжість від нестачі вологи, поживних речовин і т. ін. Ой, не зникли золотії терни, тільки почорніли, ой, не всохли.. квіти, тільки помарніли (Л. Укр., І, 1951, 261); [Мар'яна:] Так, серцем я для себе скам'яніла; Садочок мій, не цвівши, помарнів... (Стар., Вибр., 1959, 480).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помарнію | помарніємо |
2 особа | помарнієш | помарнієте |
3 особа | помарніє | помарніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | помарнів | помарніли |
Жіночий рід | помарніла | |
Середній рід | помарніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помарніймо | |
2 особа | помарній | помарнійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | помарнівши |