поневіряння
ПОНЕВІРЯННЯ, я, с. Дія за знач. поневіряти 1 і поневірятися. Прийде [Денис] до розуму і ще, гляди, після свого одноосібницького поневіряння стане путнім колгоспником (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 124); Тільки після довгих поневірянь та нервування Адамові Безруху вдалося добитися до генерала (Ле, Клен. лист, 1960, 99); Зринуло чомусь в пам'яті [старого] і власне дитинство, злидні вдома, поневіряння по наймах... (Гжицький, Опришки, 1962, 133); Народна українська пісня років Вітчизняної війни - це суворий поетичний літопис тяжкого життя нескореного народу, жахливих поневірянь на фашистській каторзі (Нар. тв. та етн., 5, 1964, 8); В хороводах на побутову тематику в основному відображаються відносини української патріархальної сім'ї, де за старих часів всілякого утиску й поневірянь зазнавали жінки (Укр. нар. танці, 1969, 10).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поневіряння | поневіряння |
Родовий | поневіряння | поневірянь |
Давальний | поневірянню | поневірянням |
Знахідний | поневіряння | поневіряння |
Орудний | поневірянням | поневіряннями |
Місцевий | на/у поневірянні | на/у поневіряннях |
Кличний | поневіряння | поневіряння |