поручник
ПОРУЧНИК1, а, ч., дорев., розм. Те саме, що поручик. Тепер з нею ходив молодий, витончений поручник (Кач., II, 1958, 57).
ПОРУЧНИК2, а, ч. , розм. Те саме, що поручитель. Довелося [панові Бжеському] поставити двох поручників у тому, що кара буде сплачена протягом місяця (Тулуб, Людолови, І, 1957, 253).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поручник | поручники |
Родовий | поручника | поручників |
Давальний | поручникові, поручнику | поручникам |
Знахідний | поручника | поручників |
Орудний | поручником | поручниками |
Місцевий | на/у поручнику, поручникові | на/у поручниках |
Кличний | поручнику | поручники |