пособник
ПОСОБНИК, а, ч. Той, хто допомагає кому-небудь (перев. у здійсненні підступних, злочинних намірів тощо); поплічник, посіпака. У Росії свідомі робітники і селяни зрозуміли, що меншовики і есери є пособники білогвардійців.. (Ленін, 39, 1973, 148); Громада лютувала й викликала старшину та писаря до розправи, але їх не було на селі. Тоді ввесь гнів її перенісся на голови друзяків та пособників їхніх (Л. Янов., І, 1959, 304); Активними пособниками німецьких фашистів виступали українські буржуазні націоналісти (Тези про. 300-річчя возз'єдн.., 1954, 24).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пособник | пособники |
Родовий | пособника | пособників |
Давальний | пособникові, пособнику | пособникам |
Знахідний | пособника | пособників |
Орудний | пособником | пособниками |
Місцевий | на/у пособнику, пособникові | на/у пособниках |
Кличний | пособнику | пособники |