потертий
ПОТЕРТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до потерти. Не юнак лежав там молоденький, тільки дід старий, як голуб сивий, весь потертий сировим ремінням, а крізь рани жовті кості світять (Л. Укр., І, 1951, 392); Генерал Петренко вийняв свою вже потерту й покреслену червоними й синіми смугами та стрілками карту, поклав на столі (Кучер, Чорноморці, 1956, 80); Головань розстебнув масивне, потерте на рукавах пальто (Руд., Остання шабля, 1959, 25); // у знач. прикм. Змулені, потерті ноги нестерпно щемлять від соляної ропи (Гончар, II, 1959, 416); У своїх далеких родичів по материній лінії дістав [Сергій] кулик тютюнового бадилля, змішав його з сухим потертим листям та й поставив в коритчатку біля дверей (Тют., Вир, 1964, 158).
2. у знач. прикм. Попсований тривалим користуванням. Воздвиженський прибрався і йшов на лекцію, запихаючи в кишеню свої жовті лекції, од котрих обсипались шматочки потертого паперу (Н.-Лев., І, 1956, 383); В руках у неї був потертий шкіряний портфель (Дмит., Розлука, 1957, 293); Повернувшись з Слов'янки, він сів на старий, потертий диван, що стояв у кутку кімнати чергового, і задрімав (Зар., Світло, 1961, 11); // Витертий, зношений (про одяг). Директор радгоспу-гіганта, а в костюмчику ходить потертому, ніколи не поїсть вчасно, не відпочине по-людськи (Гончар, Тронка, 1963, 84); В кімнату увійшов літній чоловік у потертій ватянці (Голов., Тополя.., 1965, 6); // Несвіжий, непривабливий (про вигляд). На палубі страшна біганина - люди військові в погонах, але досить потертого вигляду (Ю. Янов., IV, 1959, 39).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | потертий | потерта | потерте | потерті |
Родовий | потертого | потертої | потертого | потертих |
Давальний | потертому | потертій | потертому | потертим |
Знахідний | потертий, потертого | потерту | потерте | потерті, потертих |
Орудний | потертим | потертою | потертим | потертими |
Місцевий | на/у потертому, потертім | на/у потертій | на/у потертому, потертім | на/у потертих |
потерть
ПОТЕРТЬ, і, ж., збірн. Подрібнені тертям часточки чого-небудь. Через усю казарму попід стіною стояли неприбрані поли; на полах валялась солома й потерть (Н.-Лев., II, 1956, 201); - Коли коневі бракує солом'яної потерті, то нема що згадувати про овес... (Добр., Очак. розмир, 1965, 123); Годуємо [гусей] більше мішанками з таких кормів: вівсяна, просяна або гречана полова та потерть сіна бобових трав (Соц. твар., 2, 1956, 38); * Образно. Словесна потерть; *У порівн. - Центральна рада що?! - гримів він. - Дмухнути - вона й розсиплеться, як потерть! (Юхвід, Оля, 1959, 255).
Стерти (потерти) на потерть - тручи, подрібнити на найменші часточки, на порох. Зірви той цвіт гречаний, висуши його й зітри на потерть (Сл. Гр.); Стертися (потертися) на потерть - внаслідок тертя подрібнитися на найменші часточки, на порох. Вже було розідрано кільки суконь на паннах, вже не одна гірлянда на голові потерлась на потерть - як хтось покликав музик в велику надвірню хату (Н.-Лев., І, 1956, 145).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | потерть | потерті |
Родовий | потерті, потерти | потертей |
Давальний | потерті | потертям |
Знахідний | потерть | потерті |
Орудний | потертю | потертями |
Місцевий | на/у потерті | на/у потертях |
Кличний | потерте | потерті |