почепити
ПОЧЕПИТИ, чеплю, чепиш; мн. почеплять; док., перех. 1. Док. до чіпляти. Даремно хотіла я арфу свою почепити На віттях плакучих смутної верби (Л. Укр., І, 1951, 131); Поет-капітан узяв прутика, почепив на нього свою пілотку і помалу підніс угору (Ю. Янов., І, 1958, 334).
2. розм., ірон. Одягти що-небудь (з несхвальним ставленням). - Живе тут пані з Португалії.. - вбирається гарно, хоч не до лиця собі - от почепить що, наче й не зирнула у дзеркальце (Вовчок, І, 1955, 376).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | почеплю | почепимо |
2 особа | почепиш | почепите |
3 особа | почепить | почеплять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | почепив | почепили |
Жіночий рід | почепила | |
Середній рід | почепило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | почепімо | |
2 особа | почепи | почепіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | почепивши |