правувати
ПРАВУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. 1. Мати владу над ким-, чим-небудь. - Карпо ваш знав грамоту, може, й він там цілим воєводством американським правує (Чорн., Визволення, 1949, 70); Лихими й поганими були мені літо і осінь того 1918 року. Хто правував тоді у Києві, я знаю з історії. А хто правував у Валках і в Минківці - забулося (Минко, Моя Минківка, 1962, 109); // Керувати господарством, виробничим колективом і т. ін. Усім хазяйством доводиться правувати Максимові (Речм., Весн. грози, 1961, 78); // Розпоряджатися ким-, чим-небудь, наказувати комусь, порядкувати десь. - Доки вони [куркулі] правуватимуть у вас, ладу не буде (Головко, II, 1957, 497); Правувала лад усіма [дітьми] Леся (М. Ол., Леся, 1960, 35).
2. ким, чим і без додатка. Спрямовувати хід машини, човна, біг коней і т. ін. Їй [Антосі] забажалось самій правувати човном (Н.-Лев., IV, 1956, 78); - Бригом правував.. румун з двома матросами (Ю. Янов., II, 1958, 69); В останню мить Олег ще намагався правувати машиною. Він розумів, що літак слухається вже не так, як раніше. Але ж інерція піке діяла з не меншою силою, ніж мотори (Ле, Клен. лист, 1960, 67); Чи він придурювавсь, чи справді не вмів тоді ще правувати - трактор його ніяк не хотів слухатись (Гончар, Тронка, 1963, 188); // Іти, прямувати куди-небудь. Савочка правував у вуличку під горою (Мушк., Серце.., 1962, 8).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | правую | правуємо |
2 особа | правуєш | правуєте |
3 особа | правує | правують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | правуватиму | правуватимемо |
2 особа | правуватимеш | правуватимете |
3 особа | правуватиме | правуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | правував | правували |
Жіночий рід | правувала | |
Середній рід | правувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | правуймо | |
2 особа | правуй | правуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | правуючи | |
Минулий час | правувавши |