празник
ПРАЗНИК, а, ч. 1. розм. Те саме, що свято 1. [Семен:] Заробив ще більше, як торік: таки ні одного буденного дня не прогуляв, а іноді то й у празник робив, хай господь милосердний простить... (Кроп., І, 1958, 62); Раз був празник у громаді, з'їхалися гості раді, їли, пили, що було, і співали, аж гуло (Мак., Вибр., 1954, 405); У Петра жупанина, як він казав, хоч і давня, але носив її тільки в празник (Кос., Новели, 1962, 67); Аж тут враз! враз! похід робітничий. Чий же червоніший празник, як цей май? (Тич., І, 1957, 137); * У порівн. Як великого празника, було жде вона звістки од свого сина (Н.-Лев., І, 1956, 106); // перен. Подія або особа, що приносить комусь радість, насолоду, хороший настрій. Сама собі [Солоха] якось спідницю вибійчану пошила. Боже! Який то для неї празник був (Мирний, І, 1954, 60); - Невже ти забулась, яким колись празником був для тебе Іван? - А тепер гірше будня став, - спалахнула Марійка (Стельмах, II, 1962, 24).
@ Буде [колись] і на нашій вулиці (улиці) празник; Прийде [колись] і (й) на нашу вулицю празник - те саме, що Буде й на нашій (моїй і т. ін. ) вулиці свято (див. свято). Старий батько під голос їх [дочок] пісень, немов дитина, снував рожеві плани. - Не бійтеся, діти! - говорив він. - Якось-то бог дасть, буде колись і на нашій улиці празник (Фр., III, 1950, 60); - Просимо ж до нас на вечерю. Не погордуй уступити до нашої простацької господи.. Прийде й на нашу юлицю [улицю] празник (П. Куліш, Вибр., 1969, 128).
2. заст. День чи дні, певним чином відзначувані звичаєм або церквою. А сьогодні, у такий великий празник, він ще більш молився, і на серці так йому було весело, як і усякому богобоязному (Кв.-Осн., II, 1956, 66); Після провід через тиждень треба було справляти празник мироносиць (Н.-Лев., VI, 1966, 367); - Донедавна вона і в церковному хорі співала, - похвалився Цимбал. - На храмові празники навіть в інші села запрошували: голос, як дзвіночок! (Гончар, II, 1959, 169).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | празник | празники |
Родовий | празника | празників |
Давальний | празникові, празнику | празникам |
Знахідний | празник | празники |
Орудний | празником | празниками |
Місцевий | на/у празнику | на/у празниках |
Кличний | празнику | празники |
празниковий
ПРАЗНИКОВИЙ, а, е, розм. Прикм. до празник 1. Оленка до Кочури збиратися давай. Внесла з комірки плаття голубе, празникове, керсет плисовий (Тесл., З книги життя, 1949, 125); Коли одного дня, одягшись у позичений в колеги, церковного вчителя, старенький сюртук, з празниковим виглядом виходив Малинка од батюшки по дорозі до панської економії, його аж геть за браму виряджала вся сім'я о. Якова (Вас., І, 1959, 136); Так уже в неї склалося життя. Будні перемішалися з святами, робота витиснула відпочинок. Вона навіть за празниковим столом ніколи не посиділа в спокої (Мушк., Чорний хліб, 1960, 99); // у знач. ім. празникове, вого, с. Те, що відбувається, влаштовується, надягається і т. ін. в свято. У вибійчаному [одязі] і в свято ходила [Мотря].. Біленькою хусткою зав'яжеться, та й шмарує... Ото буденне й празникове! (Мирний, II, 1954, 46).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | празниковий | празникова | празникове | празникові |
Родовий | празникового | празникової | празникового | празникових |
Давальний | празниковому | празниковій | празниковому | празниковим |
Знахідний | празниковий, празникового | празникову | празникове | празникові, празникових |
Орудний | празниковим | празниковою | празниковим | празниковими |
Місцевий | на/у празниковому, празниковім | на/у празниковій | на/у празниковому, празниковім | на/у празникових |