присудок
ПРИСУДОК, дка, ч., грам. Один із двох головних членів двоскладного речення, що означає дію або стан предмета, вираженого підметом; предикат. Простий присудок виражається, як правило, особовою формою дієслова (напр. «Я пишу ») (Сл. лінгв. терм., 1957, 140); Своєрідна в Головка.. будова фрази. У нього багато інверсій, присудок часто стоїть на першому місці (Укр. літ., 10, 1957, 90).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | присудок | присудки |
Родовий | присудка | присудків |
Давальний | присудкові, присудку | присудкам |
Знахідний | присудок | присудки |
Орудний | присудком | присудками |
Місцевий | на/у присудку | на/у присудках |
Кличний | присудку | присудки |