притаєний
ПРИТАЄНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до притаїти. Під впливом музики і цеї несподіванки щез мій меланхолійний настрій, розжеврілися іскри із вогнів, притаєних у моїй душі (У. Кравч., Вибр., 1958, 335); Властиво, панотець не мав наміру сваритися.. Хотів лишень побалакати. Коли ж бо сварка, притаєна в серці, лиш чатувала на те, аби язик обізвався (Март., Тв., 1954, 352); // у знач. прикм. Притаєне легеньке зітхання та якийсь боязкий, соромливий погляд з блискучих очей [Христі] нагадували, що, може, Грицько й правду сказав... (Мирний, І, 1949, 277).
2. у знач. прикм. Який притаївся, причаївся. Здається, увесь ліс захряс притаєною ворожою силою... (Вас., Незібр. тв., 1941, 224); Фронт спереду і ззаду. Поперед панські війська, позаду притаєні куркульські банііч (Ірчан, І, 1958, 280); - Насуваються грізні дні. Ми повинні бути пильними і рішучими. Хай не заховається від нашого ока ні явний, ні притаєний ворог (Тют., Вир, 1964, 270).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | притаєний | притаєна | притаєне | притаєні |
Родовий | притаєного | притаєної | притаєного | притаєних |
Давальний | притаєному | притаєній | притаєному | притаєним |
Знахідний | притаєний, притаєного | притаєну | притаєне | притаєні, притаєних |
Орудний | притаєним | притаєною | притаєним | притаєними |
Місцевий | на/у притаєному, притаєнім | на/у притаєній | на/у притаєному, притаєнім | на/у притаєних |