пробійник
ПРОБІЙНИК, а, ч. Ручний інструмент для пробивання невеликих отворів. Невеликі отвори в тонкому листовому металі пробивають пробійниками (борідками ). Пробійник являє собою стальний стержень, робочий кінець якого заточений полого на конус (Гурток «Умілі руки..», 1955, 95); Знаряддями коваля були кліщі, молоти, молотки, зубила, пробійники (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 414).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пробійник | пробійники |
Родовий | пробійника | пробійників |
Давальний | пробійникові, пробійнику | пробійникам |
Знахідний | пробійник | пробійники |
Орудний | пробійником | пробійниками |
Місцевий | на/у пробійнику | на/у пробійниках |
Кличний | пробійнику | пробійники |