прогнаний
ПРОГНАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прогнати 1, 2. Я дуже зачудувався, побачивши між ними [робітниками] прогнаного вчора муляра (Фр., І, 1955, 228); // у знач. прикм. В нас [відділі революційного війська] були відомості, що в замку, під проводом молодої княжни, близької подруги прогнаної царської сім'ї, працюють головні вороги революції (Ірчан, II, 1958, 40); // у знач. ім. прогнаний, ного, ч. Той, кого звільнили з роботи, з посади і т. ін. «Що, як проженуть бува?» - думав він . - «О сором! сором! на все місто, на весь повіт, на всю губерню! Прогнаний, все рівно що штемпльований [штемпельований]!» (Мирний, І, 1954, 162); Нагнавши одного, вони [підмайстри] - зараз же надиблють [надибають] чотирьох, що ще й напрошуватись будуть на місце прогнаного (Фр., І, 1955, 227); // прогнано, безос. присудк. сл. Коли ж юнацьких літ бурхливих Прийшла Євгенію пора, Пора надій і мук щасливих, - Француза прогнано з двора (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 323); Судді тебе [мужика] й закони зап'ятнали, Тюрма підтяла вік твій молодий, Проступки й горе мисль твою підтяли, І прогнано тебе з-поміж людий [людей] (Фр., XIII, 1954, 406).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прогнаний | прогнана | прогнане | прогнані |
Родовий | прогнаного | прогнаної | прогнаного | прогнаних |
Давальний | прогнаному | прогнаній | прогнаному | прогнаним |
Знахідний | прогнаний, прогнаного | прогнану | прогнане | прогнані, прогнаних |
Орудний | прогнаним | прогнаною | прогнаним | прогнаними |
Місцевий | на/у прогнаному, прогнанім | на/у прогнаній | на/у прогнаному, прогнанім | на/у прогнаних |