продовження
ПРОДОВЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. продовжити і продовжувати, продовжитися і продовжуватися. Продовження розмови Сергій не чув (Гур., Друзі.., 1959, 29); Другого дня суду Грибовський відповідав на всі запитання прокурора з особливою жадібною поспішливістю .. В кожному запитанні він вбачав продовження життя (Довж., І, 1958, 380).
2. Частина чого-небудь, що продовжує його. Листів Вартового я читала всього два .. Оце, їхавши сюди,.. питала .. продовження їх та й не допиталась (Л. Укр., V, 1956, 94); Двоє вікон від вулиці, двоє дивляться на порожнє, поросле рідким споришем і пирієм подвір'я. Далі - двері; за ними - ще одні - у хлів, який є продовженням хати (Коз., Сальвія, 1959, 6).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | продовження | продовження |
Родовий | продовження | продовжень |
Давальний | продовженню | продовженням |
Знахідний | продовження | продовження |
Орудний | продовженням | продовженнями |
Місцевий | на/у продовженні | на/у продовженнях |
Кличний | продовження | продовження |