прожиття
ПРОЖИТТЯ, я, с . 1. Дія за знач. прожити, проживати 1, 3. Бажаю тобі [В. Стефанику] ще хоч з десятка [десяток] літ прожиття. Але у безжурності (Коб., III, 1956, 589); Прожиття дітей нічого б батькам не коштувало, услуга за услугу (Коцюб., III, 1956, 370).
На прожиття: а) на проживання (у 1 знач.). Мати з Настусею оселились на прожиття в Парижі (Н.-Лев., IV, 1956, 229); Колишній югославський король Петро прибув на постійне прожиття до Бразілії (Вишня, І, 1956, 448); б) те саме, що На прожиток (див. прожиток). - Князь дає на дорогу гроші, дає й на твоє прожиття (Н.-Лев., VII, 1966, 155); Він продавав чужі газети, Щоб заробить на прожиття (Шпорта, Вибр., 1958, 155); Я опинився без роботи і мусив шукати заробітку на прожиття (Минуле укр. театру, 1953, 171).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прожиття | |
Родовий | прожиття | |
Давальний | прожиттю | |
Знахідний | прожиття | |
Орудний | прожиттям | |
Місцевий | на/у прожитті | |
Кличний | прожиття |