промокати
ПРОМОКАТИ1, аю, аєш, недок., ПРОМОКНУТИ і ПРОМОКТИ, кну, кнеш; мин. ч. промокнув і промок, кла, ло; док . 1. Частково або повністю просочуватися якоюсь рідиною, робитися мокрим. Мовби небо розірвалось, Мов із цебра дощ полився! Певне, той Язон в Колхіді Так не промокав ні разу (Л. Укр., IV, 1954, 179); - Я так промокла, що не хочу наносити вам вогкості до всіх кімнат (Март., Тв., 1954, 428); Бронко відчув, що від роси ноги промокли до шкарпеток (Вільде, Сестри.., 1958, 398); * Образно. Уже світлішає над гаєм, Дощем пахучим день промок (Стельмах, Жито.., 1954, 111); // Пропускати крізь себе воду, вологу. - Добренні вийшли [штани], на завидки всім. Дощ іде, а я собі в них, не промокають мої штани (Гончар, Тронка, 1963, 319); Штани вмить промокли, а в чоботи набралось повно води (Трубл., І, 1955, 49).
@ До [самих] кісток промокати (промокнути) див. кістка; Промокнути до нитки див. нитка; Промокнути до ниточки див. ниточка.
2. тільки 3 ос., тільки док. Мокнути (у 2 знач.) якийсь час. Коноплі промокли в озері тиждень .
ПРОМОКАТИ 2, аю, аєш, недок., ПРОМОКНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. Висушувати за допомогою предметів, які вбирають воду, вологу. - Хху! аж употів, бігаючи , - і, вийнявши хусточку з кишені підрясника, кілька раз промокнув собі шию (Тич., І, 1957, 248); Розписалася [Соломія], промокнула і ткнула ручку Юхимові : - На! (Кучер, Трудна любов, 1960, 342).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | промокаю | промокаємо |
2 особа | промокаєш | промокаєте |
3 особа | промокає | промокають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | промокатиму | промокатимемо |
2 особа | промокатимеш | промокатимете |
3 особа | промокатиме | промокатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | промокав | промокали |
Жіночий рід | промокала | |
Середній рід | промокало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | промокаймо | |
2 особа | промокай | промокайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | промокаючи | |
Минулий час | промокавши |