путящий
ПУТЯЩИЙ, а, е, розм. Те саме, що путній. Всі радили Мотрі йти до Семена. Він чоловік добрий, путящий, має своє поле, свою хату (Коцюб., І, 1955, 44); Жив чоловік і - нема. А який гармоніст путящий! Чи хрестини, чи весілля, чи так яке гуляння, то вже без Петруся не обійдеться (Тют., Вир, 1964, 337); - Я думав, що тобі й справді яка путяща думка прийшла в голову! (Н.-Лев., І, 1956, 128); Батько навіть її пісень не любив, бо ж вони відривають чоловіка від путящого діла (Стельмах, Хліб.., 1959, 497); - Може, таки з тебе щось путяще вийде (Рудь, Гомін.., 1959, 82); - Ну й дивак же ти! Я думав, щось путяще скажеш (Шиян, Баланда, 1957, 48); [Логвин:] Осінь вже надворі, скоро й зима, а в мене ні кожушини, ні свитини путящої... (Кроп., III, 1959, 149); Наскладали дещицю за літо, ідемо на ярмарок. Нема на наші гроші путящого коня (Гончар, І, 1954, 490).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | путящий | путяща | путяще | путящі |
Родовий | путящого | путящої | путящого | путящих |
Давальний | путящому | путящій | путящому | путящим |
Знахідний | путящий, путящого | путящу | путяще | путящі, путящих |
Орудний | путящим | путящою | путящим | путящими |
Місцевий | на/у путящому, путящім | на/у путящій | на/у путящому, путящім | на/у путящих |