пуховик
ПУХОВИК, а, ч. Перина, набита пухом (у 1 знач.). Хто в світі не знавав Напасти [напасті]? Якби знаття, де впасти - То б пуховик послав (Бор., Тв., 1957, 170); Недарма кажуть: чесному та бідному й колючка терпиться, а багатому та злодіяці й пуховики боки мнуть (Тют., Вир, 1964, 430); Кіндрат з обмороженими вухами, з розпухлими пальцями на обох ногах лежав на м'якому пуховику в батьківській хаті (Іщук, Вербівчани, 1961, 222).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пуховик | пуховики |
Родовий | пуховика | пуховиків |
Давальний | пуховикові, пуховику | пуховикам |
Знахідний | пуховик, пуховика | пуховики, пуховиків |
Орудний | пуховиком | пуховиками |
Місцевий | на/у пуховику | на/у пуховиках |
Кличний | пуховику | пуховики |