римований
РИМОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до римувати 1.
2. у знач. прикм. Який має риму, рими, складається з рядків або слів, що римуються. Ще була вона, Наталочка, зовсім, зовсім маленькою, ну просто манюсінькою і придумувала казки і обов'язково римовані (Коп., Вибр., 1948, 176); Поема написана римованим п'ятистопним ямбом (Іст. укр. літ., II, 1956, 258); Байки Сковороди написані прозою, однак іноді автор звертається до засобів римованої мови (Рад. літ-во, 11, 1971, 67).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | римований | римована | римоване | римовані |
Родовий | римованого | римованої | римованого | римованих |
Давальний | римованому | римованій | римованому | римованим |
Знахідний | римований, римованого | римовану | римоване | римовані, римованих |
Орудний | римованим | римованою | римованим | римованими |
Місцевий | на/у римованому, римованім | на/у римованій | на/у римованому, римованім | на/у римованих |