Рицар
РИЦАР, я, ч. Те саме, що лицар. Кінних воїнів-феодалів називали рицарями (Іст. середніх віків, 1955, 32); Матросе, відважний матросе, Нової Іспанії рицар, Збудив ти захоплення й подив У людства всієї землі (Перв., З глибини, 1956, 36); Безстрашний рицар революції Фелікс Дзержинський довгий час був живою ланкою, яка поєднувала російський і польський робітничий рух (Рильський, III, 1955, 57); * У порівн. Вася Багіров.. турботливо накидав дівчині на плечі палатку, як справжній рицар! (Гончар, III, 1959, 201).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рицар | рицарі |
Родовий | рицаря | рицарів |
Давальний | рицареві, рицарю | рицарям |
Знахідний | рицаря | рицарів |
Орудний | рицарем | рицарями |
Місцевий | на/у рицарі, рицареві | на/у рицарях |
Кличний | рицарю | рицарі |
лицар
ЛИЦАР, я, ч . 1. іст. Західноєвропейський середньовічний феодал, який належав до військово-дворянського стану. Зібрав він лицарів своїх, Все горде-пишне панство, Щоб то шотландський вільний люд Забрати у підданство (Л.. Укр., І, 1951, 351); Часто діти зображували героїв своїх улюблених книг - русалок, середньовічних лицарів (М. Ол., Леся, 1960, 43); // Воїн з важким озброєнням і спорядженням. Колись був у Києві якийсь князь, лицар, і був коло Києва змій, і щороку посилали йому дань (Укр.. казки, легенди.., 1957, 123); На верблюдах сиділи лицарі, убрані в золоті шлики й панцирі (Н.-Лев., IV, 1956, 37); * У порівн. На зелених горах гордий Київ розцвів, ніби лицар у панцир закутий (Сос., II, 1947, 48).
2. іст . Вільний козак-запорожець, якому властиві козацька доблесть і воєнне мистецтво. Громада вибрала гетьмана - Преславного Лободу Івана, Лицаря старого (Шевч., II, 1953, 138); - Являє [картина] сцену знамениту: Як у сімнадцятім сторіччі Вкраїнські лицарі на Січі Писали ноту (Іванович, Перебендя.., 1960, 83).
3. перен . Самовідданий, благородний захисник кого-, чого-небудь. У тій прогулянці пань по околиці від мужчин, як лицар і оборонець слабшого полу, асистував Адам Б. (Кобр., Вибр., 1954, 144); Кажуть, знав Самуся дуже добре Сам славетний лицар Кармелюк (Криж., Калин. міст, 1940, 85); // чого, перен. Людина, яка самовіддано служить певній справі, віддається їй. Його [П. Панча] слід вважати старим, непохитним лицарем нашої літератури.. . (Вітч., 8, 1958, 100); Він [директор] просто не чує тебе, якщо тільки твої слова не про силос, не про вовну... Він сказати б, лицар силосу і жертва його (Гончар, Тронка, 1963, 84).
4. перен., розм. Вихована, підкреслено чемна людина. [Наташа:] І навіщо такі люди на світ родяться? Черстві, скупі, боягузи. [Ольга:] А ти хочеш, щоб усі лицарями були? (Зар., Антеї, 1962, 228); // Про того, до кого мають або хто має до кого-небудь сердечну прихильність. Цю особливу прихильність до Соломії помічав не тільки Остап, а всі, і лиш висміювали бідного коротконогого лицаря (Коцюб., І, 1955, 347).
@Лицар без страху і догани, книжн. - про людину великої сили і високих моральних якостей. [Милевський:] Заспокойтесь, ..я знаю, що ви лицар без страху і догани (Л. Укр., II, 1951, 30); Лицар серця чийого - чий-небудь коханий. [Семен:] І , може, Надійна знайшла вже лицаря свого серця? (Мороз, П'єси, 1959, 12).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лицар | лицарі |
Родовий | лицаря | лицарів |
Давальний | лицареві, лицарю | лицарям |
Знахідний | лицаря | лицарів |
Орудний | лицарем | лицарями |
Місцевий | на/у лицарі, лицареві | на/у лицарях |
Кличний | лицарю | лицарі |