роз'єднаний
РОЗ'ЄДНАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до роз'єднати. Землі України віками були роз'єднані державними кордонами (Ком. Укр., 3, 1969, 89); Рівночасно треба.. сприяти.. наближенню роз'єднаних капіталізмом робітників фізичної й розумової праці (Еллан, II, 1958, 56).
2. у знач. прикм. Відокремлений від інших; поодинокий. На майдані залишились роз'єднані люди і купка дукачів, які щойно тиснулися до драгунів (Стельмах, І, 1962, 644).
3. у знач. прикм., перен. Позбавлений згуртованості, єдності. Князі та їх бояри силуються ослабити і розірвати громадські вільні порядки по селах, щоб опісля роз'єднаних і розрізнених людей тим легше повернути в невольників і слуг (Фр., VI, 1951, 36).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | роз'єднаний | роз'єднана | роз'єднане | роз'єднані |
Родовий | роз'єднаного | роз'єднаної | роз'єднаного | роз'єднаних |
Давальний | роз'єднаному | роз'єднаній | роз'єднаному | роз'єднаним |
Знахідний | роз'єднаний, роз'єднаного | роз'єднану | роз'єднане | роз'єднані, роз'єднаних |
Орудний | роз'єднаним | роз'єднаною | роз'єднаним | роз'єднаними |
Місцевий | на/у роз'єднаному, роз'єднанім | на/у роз'єднаній | на/у роз'єднаному, роз'єднанім | на/у роз'єднаних |