роздертий
РОЗДЕРТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до роздерти. Видко роздертий в боротьбі комір і туго скручені позаду руки (Коцюб., II, 1955, 258); Люто рвонулися вгору оскалені, роздерті вудилами кінські морди (Гончар, II, 1959, 433); Русь була роз'єднана і роздерта внутрішніми межиусобицями (Фр., VI, 1951, 57).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | роздертий | роздерта | роздерте | роздерті |
Родовий | роздертого | роздертої | роздертого | роздертих |
Давальний | роздертому | роздертій | роздертому | роздертим |
Знахідний | роздертий, роздертого | роздерту | роздерте | роздерті, роздертих |
Орудний | роздертим | роздертою | роздертим | роздертими |
Місцевий | на/у роздертому, роздертім | на/у роздертій | на/у роздертому, роздертім | на/у роздертих |