розлютований
РОЗЛЮТОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч до розлютувати. Дуже сумно дивитися на людину, яка вічно розлютована .., на всіх гримає і всіх готова покусати (Сам., II, 1958, 304); В перший раз почув, як то дзижчать над головою кулі: як якась оса, надзвичайно зла і розлютована до краю (Вас., Незібр. тв., 1941, 210).
2. у знач. прикм. Дуже роздратований; лютий. Побігла Горпина додому розлютована, роздосадувана (Л. Янов., І, 1959, 340); Хвиля дружного сміху жбурнула розлютованого багача на Романа (Стельмах, Хліб.., 1959, 29); // Який виражає лють, гнів, злість. Він... упав на кушетку, закрився буркою... Потім виглянув з-під бурки одним розлютованим оком, очевидно, щось вирішивши (Довж., І, 1958, 196); Стався постріл. У відповідь мені був дикий рев розлютованого звіра (Трубл., І, 1955, 161); На щастя, Андрій не розлучався з батогом і тепер усю свою спритність мусив показати перед розлютованим псом (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 33).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розлютований | розлютована | розлютоване | розлютовані |
Родовий | розлютованого | розлютованої | розлютованого | розлютованих |
Давальний | розлютованому | розлютованій | розлютованому | розлютованим |
Знахідний | розлютований, розлютованого | розлютовану | розлютоване | розлютовані, розлютованих |
Орудний | розлютованим | розлютованою | розлютованим | розлютованими |
Місцевий | на/у розлютованому, розлютованім | на/у розлютованій | на/у розлютованому, розлютованім | на/у розлютованих |