розмай
РОЗМАЙ, ю, ч., нар.-поет. 1. Що-небудь буйно розквітле, зелене (ліс, гай і т. ін.). Краще йди в темний гай, у зелений розмай, Або в поле, де вітер гуляє, На дозвіллі із лихом собі розмовляй (Л. Укр., І, 1951, 81); Навколо був ясний розмай і радісна теплінь (Уп., Вітчизна.., 1951, 66); *Образно. Хай жаль, що перейшли для мене Солодкі болі зросту і жадань, Що похилився мій розмай зелений І май черлений одійшов за грань (Рильський, II, 1960, 195).
2. Приворотне, чарівне зілля. - Ти знаєш, як цвіте розмай? Возьми [візьми], розмаю накопай І дай із'їсти або спити, - І він зачне тебе любити!.. (Рудан., Тв., 1959, 70); «Іди, доню, до гаю, Копай зілля розмаю». «Я розмаю не знаю, Хіба людей спитаю» (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 108).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розмай | розмаї |
Родовий | розмаю | розмаїв |
Давальний | розмаєві, розмаю | розмаям |
Знахідний | розмай | розмаї |
Орудний | розмаєм | розмаями |
Місцевий | на/у розмаї | на/у розмаях |
Кличний | розмаю | розмаї |
розмаяти
РОЗМАЯТИ див. розмаювати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розмаю | розмаємо |
2 особа | розмаєш | розмаєте |
3 особа | розмає | розмають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розмаяв | розмаяли |
Жіночий рід | розмаяла | |
Середній рід | розмаяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розмаймо | |
2 особа | розмай | розмайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розмаявши |