розподільник
РОЗПОДІЛЬНИК, а, ч. 1. Пристрій, машина і т. ін. для розподілення чого-небудь (електричного струму, газу, води, добрива тощо). Мінеральні добрива надходять через тукопровід і розсіваються пружинним розподільником рівномірно по всій ширині смуги (Хлібороб Укр., 4, 1965, 31); Розподільник води.
2. У період існування карткової системи - магазин, в якому розподілялися між прикріпленими до нього особами товари відповідно до встановлених норм. А може, ти із кошиком спішиш У розподільник, прозою казавши... (Рильський, II, 1960, 282); - Мило є по ваших розподільниках? (Шовк., Інженери, 1956, 280).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розподільник | розподільники |
Родовий | розподільника | розподільників |
Давальний | розподільникові, розподільнику | розподільникам |
Знахідний | розподільник | розподільники |
Орудний | розподільником | розподільниками |
Місцевий | на/у розподільнику | на/у розподільниках |
Кличний | розподільнику | розподільники |