розпрощатися
РОЗПРОЩАТИСЯ, аюся, аєшся, док. Попрощатися перед розставанням. Мелашка.. побачилась з сусідами, наговорилась і вже смерком розпрощалась з ріднею (Н.-Лев., II, 1956, 327); І як не рвався малий Гордійко, не вкрадався побігти розпрощатись з Галинкою, не пощастило йому (Крот., Сини.., 1948, 20); // перен. Надовго або назавжди відмовитися від чого-небудь. Тепер уже, звичайно, доведеться надовго розпрощатися з мрією про Москву (Собко, Запорука.., 1952, 4).
@ Розпрощатися з світом (життям) - умерти. Скрипаленчиха.. вже давно б і з життям розпрощалась, коли б не трималася поки що душа в тілі надією на побачення з сином (Збан., Сеспель, 1961, 225).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розпрощаюся | розпрощаємося |
2 особа | розпрощаєшся | розпрощаєтеся |
3 особа | розпрощається | розпрощаються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розпрощався | розпрощалися |
Жіночий рід | розпрощалася | |
Середній рід | розпрощалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розпрощаймося | |
2 особа | розпрощайся | розпрощайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розпрощавшись |