розруха
РОЗРУХА, и, ж. 1. Повний розлад, розвал, перев. у господарстві, економіці країни. В боротьбі проти іноземних інтервентів, на полях битв, у голоді й розрусі створювалася перша в світі Радянська держава (Рад. літ-во, 5, 1957, 76); Нова економічна політика була розрахована на подолання розрухи, на створення фундаменту соціалістичної економіки (50 р. Вел. Жовтн. соц. рев., 1967, 12).
2. рідко. Перетворення в руїни, руйнування.
3. заст. Розбрат, незгода. - Се моє - й те моє, - брат братові казали: Кожну мализну за велике мали, Поміж себе розруху кували (Мирний, V, 1955, 267).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розруха | розрухи |
Родовий | розрухи | розрух |
Давальний | розрусі | розрухам |
Знахідний | розруху | розрухи |
Орудний | розрухою | розрухами |
Місцевий | на/у розрусі | на/у розрухах |
Кличний | розрухо | розрухи |